Частина І
Ну от і все, це відбулося –
Я закінчив школу. Оце так!
Може, це мені лише здалося?
Невже у школі я тепер в гостях?
Позаду залишилися уроки,
Щоденники, екзамени, дзвінки.
були ми разом одинадцять років.
Усе скінчилось. Ми – випускники.
Не стане в списках і журналах нас,
Тривог в житті нам випаде чимало.
І вже ніколи нас не будуть захищати
Ні перша вчителька, ні наша класна мама.
Тож пригадаймо, як воно було:
І на уроках, також – на перервах.
Признаймося тут на все село,
Як грали вчителям на нервах.
- Як часто дуже ми хотіли,
Щоб раптом всі вчителі захворіли
І щоб на місяць чи на рік один
Оголосили в школі карантин.
- Щоб вчитель математики забула про урок,
З уроку пролунав швидше щоб дзвінок,
Зарубіжна щоб десь зошити забула,
А українська на уроці щоб заснула.
- Щоб на фізиці всі прилади зламались,
На хімії всі колби підірвались.
І щоб перерва 45 хвилин тривала,
А на урок щоб 10 вистачало.
Щоб наш коханий класний керівник
Десь на безлюдний острів зник.
І прихопив з собою, і щоденники й журнал.
- Щоб прилетів Горинич Змій – 12 глав
І інформатику з комп’ютером украв,
Поніс у замок свій і щоб він
Сидів там з комп’ютером один
- А як частенько ми бажали,
Щоб завучів вовки украли,
Їх десь далеко занесли,
Щоб ми без розкладу і виховних жили.
- Історики щоб в Спарту всі пішли,
Назад дорогу довго не знайшли.
І щоб англічанка загубила словники –
Нехай у них гніздяться павуки.
- Щоб географія так-сяк,
Зібравши карти у рюкзак,
Пішла в пустелю чи у гори,
Ну в крайньому випадку – на море.
- Щоб дощ на фізкультурі йшов,
Або щоб вчитель не прийшов,
І завалився щоб спортзал……
Але у нас сьогодні бал.
- Сьогодні день останній, день прощання,
пробачте нас, за наші ті бажання.
Ми хочемо щоб ви були здорові,
Щоб більше не сивіли ваші скроні.
Чекайте завжди від нас вістей
І обіцяйте щиро нас зустріти,
Коли ми в школу приведем своїх дітей.
Пісня
1–й : Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути газ, погасити світло, закрити двері… і лишити що-небудь на пам’ять.
2-й: Легко сказати, А що ж ми можемо залишити? Квіти?
3-й: Красиво, але цього замало, вони зів’януть.
4-й: Хороші слова подяки?
1-й: Вже краще, але вони забудуться.
5-й:Фотографії!
1-й :Але ж вони мовчать!
2-й: Придумав! Тоді ми можемо спробувати поставити виставу про нас, наші шкільні роки, а в ній…
3-й: А в ній будуть і квіти,
4-й:…і найтепліші слова,
2-й: і наші обличчя, і пісні, і сюрпризи…
1-й: Прекрасно! А назвемо ми її : « Вечір прощання»!
А пригадуєте з чого все починалося?
10-й: І так, свою діяльність ми розпочали у 2002 році з здобуття основ читання, рахунку, правопису. До кінця року вони були здобуті, про що свідчить зроблений в букварі напис одного з першокласників «Тут був Я». Хто цей загадковий «Я»виявити так і не вдалося.
13-й: А що відрізняє першокласника від усіх школярів?
10-й: Маленький зріст і великий портфель.
11-й: Один учень і родичів куча.
12-й: Радісна посмішка і беззубий рот.
Разом: Зуби сиплються дощем,
Значить, в школу ми ідем!
15-й: Якими смішними і безтолковими ми були! Скільки безглуздих
запитань сипалось на голови наших перших вчителів!
16-й: І для всіх у них було щира посмішка, добре слово.
15-й: Шановні наші перші вчителі!
Ви пам’ятаєте нас капловухих, кирпатих, кумедних?
Із ротами відкритими,
В коротеньких штанцях.
Не слухняних, а інколи і нестерпно вредних
Із невмілою ручкою в наших дитячих руках.
15-й: Пам’ятаєте наші наївні дитячі питання,
І вражаючі , вголос проказані нами думки?
Ви по перших стежках нас вели в дивний всесвіт навчання,
непомітно вписали в наш літопис шкільні сторінки.
Учителька перша- то наша любов,
Вона все життя не забудеться.
Рідна ви наша,вас згадуєм знов,
І ваші слова нехай збудуться.
Уроки ваші пам΄ятаєм ми.
Ви нам шкільне життя відкрили,
Щоб виросли ми справжніми людьми
Чотири довгих роки нас учили.
Ми можемо багато і забути,
У клопотах житейських і ділах.
Та ім’я ваше тепле завжди буде
Навіки в наших люблячих серцях.
Пісня першим вчителям
У нашому шкільному житті дорогими серцю людьми стали класні керівники
Наш класний керівник
Він завжди поруч бути звик.
У теплих долонях плекав пташенят,
Не сподіваючись щирих подяк,
Виросли діти на радість батькам
Щиро сьогодні дякують вам!
Ви до дверей нас довели,
Щоб ми в життя іти могли
Дорослі, добрі, повні сили,
Щоб вже самі добро творили.
А ми… Ми вам так нелегко діставались.
Тікали із уроків, пустували,
Тож сили, що потратили ви на нас,
Дозвольте зараз Вам, по можливості, компенсувать.
(Виходять два учні з горщиком каші та пряниками.)
1.Щоб себе ви з кожним днем
Почували краще,
В подарунок вам даєм
У горщику кашу.
2. З нами вам було не мед
— Хто з дітей не ледар?
Тож до каші додаєм
Цілу ложку меду.
3. А щоб Ви усе ж за нами
Сумували трохи,
То у кашу ми поклали
Ще й півложки дьоггю.
4. Щирим серцем в знак любові
Ще додати мушу:
Оці пряники медові
Засолодять душу.
(Вручають горшик каші та пряники.)
В школі гарні вчителі,
А директор – просто кас!
У школі кожний день підряд.
В шкільних турботах нескінченних,
дні пролітали ніби мить.
Уроки, вечори, педради –
роботу треба цю любить!
Щоранку першою приходить в школу, у рідний кабінет.
А пізно ввечері – виходить. Такий директора портрет.
Шановна НК
Наша школа – вітрильник живий.
А ви його безстрашний рульовий.
Учителі та діти екіпаж,
Та закінчився вже у нас вояж…
Спасибі, що штурвал тримали мудро,
І не було на рифах наше судно!
Дорослі ми , про те нам жаль до болі,
Що вже не зможемо ми знов навчатися у школі!
Залишайтеся такими
Впевненими і діловими.
І прохаємо ми вас –
Не забудьте випуск наш.
Хай збуваються вчасно всі задуми й мрії,
Щоб в школі життя вирувало весь час,
Щоб більше досягнень було, більше дії.
Прийміть в подарунок ці квіти від нас.
Музичне вітання
Незалежні слова подяки хочемо сказати заступникам директора.
Бо у директора є «правая» рука –
Так завучів в народі називають.
Їх праця в школі дуже клопітка,
Директорові все допомагають.
Процент успішності і якість знань,
складання розкладу, безсонні ночі
І серце сповнене любові до кожного із нас,
Вмістили лагідні красиві очі.
Шановні наші…………….!
Вам побажання шлем ми вдячні.
Щоб ви в квартирі і на дачі
Євроремонти поробили
Й жили щасливо не тужили.
Тож бажаєм на майбутнє
Добрих і старанних учнів
Не підводять хай ніколи
Вони Вас і рідну школу.
Квіти і пісня
А скільки хороших вчителів було поруч із нами! І кожному хочеться сказати «Спасибі».
6-й: Про тих, хто знаходився поруч із нами,
Кого називали ми всі вчителями,
Хто вивчив нас за 11 років чудово
Про вас починаємо нашу розмову.
Учень 1: Кожен день ми дуже рано
В школу просипалися.
Учень 2: Та навчатися старанно
Трохи лінувалися.
Учень 1: А страдали ми в житті
Хворобою спільною.
Учень 2: Що, як кажуть вчителі, –
Дурницею мобільною.
Учень 1: Ми хотіли так багато мати,
Від життя не відставати.
Учень 2: Звідки вчителі це знали?
Й розслаблятись не давали.
Учень 1: Я в комп’ютерній машині
Все чомусь вишу в корзині.
Учень 2: Я у іграх знаю все,
А в науці – не везе.
Учень 1: Нам фізик не даремно
Носив в клас мікросхеми.
Учень 2:Таке поле складалося,
Що майже все зривалося.
Учень 1: Я рідному біологу
Продам кота втридорога.
Учень 2: Тварин вона жаліє,
А торгуватися не вміє.
Учень 1: Був з географії момент –
Відкрив я новий континент.
Учень 2: Вчитель не оцінив прорив:
Каже: Колумб давно її відкрив.
Учень 1: Ми на хімії в роботі
Дослідами займалися.
Учень 2: Вчитель дякував нам потім,
Що живі зосталися.
Учень 1: На мові речення писали:
Підрядні і складні.
Учень 2: Потім весь урок шукали
Де ножиці у однині.
Учень 1: Важкі математичні вправи
Нам голови весь час ламали.
Учень 2: Та вчитель ставив їх на місце..
І від тих знань в мозгах вже тісно.
Учень 1: Історія як річечка:
Біжить – не спіймати.
Учень 2: Там вчитель нам нітрішечки
Не дав подрімати.
Учень 1: На уроці аж на шостім
Йду на майданчик знайомий.
Учень 2: Як вертаюсь в клас я потім –
Падаю від втоми.
Учень 1: Ще колись ми малювали,
На праці старалися.
Учень 2: А пісні ми так співали,
Що мухи лякалися.
Учень 1: Багато можна говорити.
Скільки всього бувало…
Учень 2: Нажаль лиш часу не спинити.
Завжди його нам мало…
Низький уклін усім:
Учителям біології і хімії- це ви навчили нас любити природу, берегти її красу і чистоту
Учителям філологам – це ви навчили нас любити рідну та іноземну мову
Учителям історії- це навчили нас оцінювати події
Учителям математики – це ви навчили бачити в сухих цифрах математичну поезію
Учителям музики – це ви розвивали в наших серцях любов до прекрасного
Учителям фізкультури – це ви зробили нас стрункими і красивими
Учителям праці- це ви зробили нас майстрами і майстринями
Вчителям географії – ви навчили нас любити світ, бажання все бачити і все знати;
.Вчителям світової літератури – ви розвинули в нашій душі поетичність і красу, любов до прекрасного;
Вчителям фізики – це ви розвинули інтерес до експериментів та відкрили загадковий світ електронів та магнітів.
Педагогам, які створювали наше дозвілля
Посвята
Вам, дорогі вчителі,
Присвячуємо цю посвяту.
Хай зорі сяють вам-ясні
І щастя буде так багато,
Щоб було повно на столі,
І в хаті вашій, і в коморі,
Щоб довго діточки малі
Вас зустрічали біля школи.
А нас пробачте за усе,
Що вас так часто дратувало,
І щодо ваших настанов
Ми прислухались дуже мало.
А в знак розкаяння прийміть
Від нас ці гарні, ніжні квіти.
Вас пам‘ятати і любить
Обіцяють ваші другі діти.
Пісня і квіти
Частина ІІІ батьки
Батьки! До вас – поваги слово.
Вітаємо вас від душі!
Даруємо ми пісню вам чудову,
Найкращі прочитаємо вірші.
Батьки нас, наче пташенят,
В гнізді ростили, давали дітям раду, як могли.
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.
І небо, і зірки для нас відкрили,
І що могли – усе для нас робили
І на бал шкільний сьогодні привели.
Пісня
Залишають роки пам’ять на чолі,
Час нестримний в очі заглядає.
А для тебе мамо вічно ми малі,
Як для нас ти, мамо, вічно молодая.
Тебе цілую і тобі вклоняюсь,
І відчуваю рук твоїх тепло.
Багато мам на світі, та я знаю:
Такої ще ніколи не було.
Свята, прекрасна, золота,
Тобі моя душа співає.
Любов твоя і доброта,
На світі зло перемагає.
Спасибі матусю, тобі за те,
Що я живу на світі,
У цей прекрасний світлий день
Я подарую тобі квіти.
Спасибі, тату дорогий,
Зате, що всі сімнадцять літ
Ти вів мене за руку в світ,
Такий незнаний і широкий
За те, що душу віддавав,
Допомагав в тяжку хвилину,
Усі образи ти прощав
І захищав свою дитину.
Пісня
Дні у далеч летять і летіть.
За дитинство наше казкове
Мало й серця батькам нам віддать,
За ласкаві пісні колискові.
То ж будь, благословенною родина!
Що може бути кращим в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки.
Нехай роки летять немов птахи
Несуть з собою радість і журбу,
Лиш залишають дружною завжди
Мою родиноньку, мою сімю.
Я всі квіти в букети зберу
Що під небом цвітуть голубі,
Рідна мамо, матусенько, тату,
До землі я вклоняюся вам.
Спасибі, наші рідні, за дорогоцінний шанс жити і бути щасливими, який ви подарували нам своїм дітям!
За кожен день ,що був, ми вдячні вам!
За кожен день, що буде , ми вдячні Вам!
Рідні наші матусі й татусі ! Ми різні. Є багато речей, які ми бачимо різними очима, багато явищ , які ми сприймаємо по різному.
Важливі для нас речі чомусь для Вас інколи здаються дріб’язковими.
А наші захоплення не завжди сприймаються вами з розумінням.
Так ми різні, але ми – це ви, лише більш сміливі сучасні , неспокійні і відверті.
Ми – це ви, якщо б ви просто стали б нами сьогодні. Ми – це ви у майбутньому. Ми різні, але ми так схожі з вами.
Батьки і діти – серця одні.
Батьки і діти – в душі пісні.
Батьки і діти – страждань політ,
Батьки і діти – родинний цвіт.
Пісня
Наше життя – це постійний рух, і його можна порівняти хіба що зі швидкісним експресом, що зупиняється на важливих у нашому житті зупинках.
1 вересня 20____ року, тобто 11 років тому, наш шкільний експрес розпочав рух за чітким розкладом. він привозив нас на уроки, спортивні змагання і олімпіади, святкові вечори, виставки, конкурси.
А сьогодні ____ 20__ року він зробив вимушену зупинку, щоб привітати своїх пасажирів із закінченням подорожі по країні знань.
Нас колись зустрів оцей шкільний перон.
Нас сьогодні у життя він проводжає,
Нас вітав сьогодні весь народ.
Цю мить кожен з нас запам’ятає.
В далеку путь сьогодні вирушаєм,
В минуле вже не буде вороття.
З червоними вітрилами чекає
Нас корабель під назвою «Життя».
І яким воно буде – все залежить від нас.
Якщо нам буде важко у скрутну хвилину,
Згадаємо школу, друзів своїх дорогих
І вічну тривогу своїх матерів.
Попереду життя повне подій,
Будуть шторми, чи нерівна дорога,
Коли стомлюся я у досягненні мрій,
То з дитинства прийде допомога:
Згадаю село, і річку, і трави,
І вічну тривогу наших матерів,
Наш клас і друзів своїх нелукавих,
Школу в саду і усіх вчителів.
Хай щасливою буде наша дорога
У раннім і пізнім світанку
Хай зберігає молитва батьків
Від першого подиху і до останку.
Не чекаймо під камінь води,
Прокладаючи щастю дорогу,
І приходьмо частіше сюди
До оцього шкільного порогу.
Щоб життя дарувало добро,
Підем твердим упевненим кроком
Щоб не соромно потім було
Перед совістю і перед БОГОМ.
До побачення школо, прощай!
Стала ти і сімя і родина.
Прийде нова смішна дітвора
Вересневого теплого дня.
Прощавай, домівко наша друга,
Рідний клас, де сміх наш заблудивсь,
Вчитель, що вже став нам мудрим другом,
Школа – дім, в якому я учивсь.
До побачення!