“Гомонять історії сторінки про українську диво-жінку
Мета: удосконалити знання учнів про історію України, виховувати почуття
гордості, поваги, шани до української жінки, підтвердити значимість в
історії представниць нашої держави, розвивати вміння декламувати вірші.
На сцені, оформленій рушниками, великий вінок.
Учень 1.
Життя як ріка, що тече без зупинки:
Епохи, століття проходять повз нас.
Ми наче роману гортаєм сторінки:
Міняються люди, міняється час.
Міняється все, не міняється – жінка,
Красива і добра, сувора й сумна.
Вона – особистість, вона, наче зірка,
Що поглядом впевненим всіх спопеля.
За днем прийде день, за століттям століття,
І час нові цінності нам принесе,
Та жінка завжди залишається жити
В класичній своїй, неповторній красі.
Вона – королева, й ніхто не завадить
Своєї мети їй щодня досягать.
Упевнено скаже, уміло порадить
І не відмовиться руку подать.
Вчитель .Доброго дня всім присутнім .Сьогодні ми поведемо мову про українську жінку. Ця розмова невипадкова, адже саме в травні ми відзначаємо День Матері та день сімї. А ще православна церква в другу неділю після світлого Христового воскресіння вшановує жінок-мироносиць, які являють нам приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння, на яке іде кожна жінка-мати.
Учень
Притча:
Маленький хлопчик запитав маму: “Чому ти плачеш?”
– Тому, що я жінка! – Я не розумію! Мама обійняла його і сказала “Ти не зрозумієш цього ніколи”. Тоді хлопчик запитав у батька: “Чому мама іноді плаче без причини?” “Усі жінки іноді плачуть без причини”, – відповів батько. Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: “Чому жінки плачуть?” Нарешті він запитав у Бога… І Бог відповів: “Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй руки, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту – любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов”.
Вчитель. Коли говорять про Українську Жінку як колективний образ, то на пам’ять приходять різні картини.
Жінки в оранжевих жакетах лопатами розкидають асфальт, ремонтуючи дороги України. Села, де жінки працюють на полі, а чоловіки – в конторі. А в неділю ті ж самі жінки в квітчастих хустинках статечно стоять на службі по сільських церквах.
Міста, тротуари яких на світанку підмітають жінки. І знову сільські жінки з порепаними, червоними руками продають їжу на міських базарах.
Фольклор з приказками на зразок: “Жінка небита, що коса неклепана”. І сумні, блискуче мелодійні народні пісні про жіночу красу, ніжність і вірність. Промислові підприємства України. Допотопні заводи, цементна пилюка, хімічні виробництва, будівельні бригади – і всюди, всюди жінки в огидних сірих робах, передчасно зістарілі від тяжкої фізичної праці. Але не зважаючи на такі реалії – саме українських жінок вважають найгарнішими. Вони надихали і поетів, і малярів, і композиторів – жінка є Музою, Коханою,Матір’ю, великою трудівницею. Завжди оберігала свій рід український. І не раз їй доводилося ставати воїном на полі битви за гідність українського імені, за майбутнє України.
Учень
УКРАЇНСЬКА МАДОННА
Прекрасна й сильна жінка в дев’яносто!
Да Вінчі, де ви?! Де ви, Рафаель?!
Тендітна й скромна, вбрана звично й просто,
Ця жінка – найвеличніша модель.
У згорток рук вона усі печалі
І болі пережитих лихоліть
Затисла міцно так, аби надалі
Між люди в майбуття не відпустить.
А скільки світла, ніжності, любові
В довірливо усміхнених очах,
Що тепло обійняти світ готові
Увесь, як є, у щасті і гріхах.
Роки не впали хусткою туману
На давнє, що вже прибране у схов.
Таким співать в поезії осанну,
По них вивчати курс «Що є любов?».
Ви, горді духом, вквітчані хустками,
Багаті на повагу земляків,
Вкраїнки, на коліна перед вами
Стають майстри планети всіх віків.
Ведуча Так склалося історично, що українки споконвіку не лише відстоювала свої жіночі права, а поруч з чоловіком самовіддано будували свою державу.
Україна може пишатися перед світом своїми славними берегинями, мудрими і красивими, турботливими і мужніми, чесними і благородними.Згадаймо княгиню Ольгу, яка правила найбільшою державою тогочасної Європи, Анну Ярославну, яка одружилася з французьким королем і після його смерті правила Францією,Марію Мазепу, матір гетьмана Мазепи, Софію Русову, визначну постать в національній педагогіці,поетес та письменниць ольгу Кобилянську, лесю українку, Ліну Костенко, мисткиню Марію Примаченко та співачку Ніну Матвієнко, актрис Наталію Ужвій та Аду Роговцеву.. Цей перелік можна продовжувати без кінця , бо краса і сила України в її жінках.
Учень
Їх породила мати Україна
їх душі освятили небеса
Народу гордість: доленька-калина
Вінець терновий і зелена краса!
Високість їхня пісня солов’їна
Серед людських зневірених гаїв.
А доля їхня – доля України:
Пророчий, ніжний і трагічний спів…
Вони пройшли крізь хуртовину ночі,
Крізь воєн дим і попіл канонад,
Відважні, горді постаті жіночі
В страху не оглядалися назад
Найкращий цвіт розп’ятого народу жіноцтво української землі –
На страту йшли за правду у негоду,
З погордою на ясному чолі.
Вчитель. Про українських жінок написано сказано немало. А почнемо нашу розповідь про українську гордість і славу – Анну Ярославну – доньку князя Київського Ярослава Мудрого. Анну було віддано заміж за короля Франції Генріха І у 1049 році.
Анна з дитинства вивчала, мистецтво, іноземні мови, історію, математику, правила тогочасного європейського етикету. Молода королева допомагала чоловікові керувати державою, часто підписувала документи, які збереглися і до наших днів. На той час у Франції королі були майже не письменні, натомість як у Київській Русі писемними були майже всі князі. Королева багато читала, мала гарну бібліотеку. На цих книжках учила своїх дітей материнській мові. Недарма чутки про розум королеви дійшли навіть до Папи Римського, який відправив їй листа, де з надзвичайною повагою висловив своє захоплення її освіченістю та мудрістю.
Звучить лірична мелодія, виходить Анна.
Учень
- Так, це правда історична.
Знали б, як було мені незвично
Генріха Першого, мужа свого, бачить,
Що, замість підпису, хрестика ставить, одначе.
Я у Францію «Євангеліє» привезла
Книга ця гідна поваги слова.
На ній французькі королі присягали
І мову мою поважали.
Мій батько – Мудрий Ярослав,
Про освіту, школу дбав.
Він був «тестем» Європи, а ми –
Освічені і доньки, і сини.
Я не зреклась і там своєї мови,
Зберегла до скону рідне слово.
Пісня «Я -українка»
Вчитель .Коли ми говоримо про національно-визвольні війни українського народу, то в першу чергу згадуємо визначних гетьманів України. Що ми знаємо про дружин українських гетьманів, наприклад, Богдана Хмельницького чи Івана Виговського?
Що знаємо ми про жінок періоду громадянської війни чи часів існування ОУН-УПА?
Нічого, крім того, що вони існували. Навіть достовірних портретів не існує. Проте ми точно знаємо, що коли на карту ставало питання життя або смерті, поряд з чоловіками була українська жінка. Вашій увазі невелика інформаційна добірка про відважних, але маловідомих жінок України.
Учень
Олена Горностаєва, що походила з родини князів Чарторийських, була фундатором Пересопницького монастиря, де збереглося знамените Переспоницьке Євангеліє, перекладене живою українською мовою (1556-1561 рр.). Олена склала для цього монастиря оригінальний статут, заснувала шпиталь для вбогих і недужих, а також школу для дітей.
Учень
Ганна Гойська в XVI сторіччі заснувала Почаївський монастир, де була друкарня, а Раїна Ярмолинська – Загаєцький.
Учень
Софія Михайлівна Чарторийська відкрила в своєму маєтку Рахманові на Волині друкарню і сама перекладала з грецької на українську мову книги святого письма (євангельські та апостольські).
Учень
Відомо, що сестра полковника Івана Донця брала безпосередню участь у бойових діях проти польських військ на Волині 1649 р. як кіннотниця. Під час однієї з ворожих атак вона загинула. Ім’я хороброї не відоме.
Учень
Ганна Борзобагата-Красенська, що управляла скарбницею Луцької єпархії, під час нападу на її маєток російського князя-втікача Андрія Курбського відбила атаки кількасотенного загону шляхти і з мечем у руках розігнала військо польського короля Стефана Баторія.
Учень
Софія Ружинська, волинська княгиня, на чолі військового загону, що нараховував 6 тис. чол. піхоти та кінноти, приступом здобула замок князів Корецьких у місті Черемоші.
В листопаді 1654 р. під час оборони міста-фортеці Буші дружина Михайла Завісного, коменданта замку, що поліг у бою, Олена «підпалила порохівню й висадила в повітря себе, своїх дітей, кількох оборонців, а разом і всіх поляків, котрі нараховували 4 тис. чол. (Козаків же було менше 240 душ з початку облоги). Жінки козаків, числом до 70, щоб не піддаватися ворогові, повкидали в річку дітей і самі потопилися разом.
Учень
Отаман Маруся – це не вигадка літератури чи народних легенд. Така жінка існувала, щоправда її справжнє ім’я – Олександра Соколовська.
Волею долі в 17 років дівчина очолила повстанський загін, що нараховував 300 шабель та 700 багнетів.
Олександра була восьмою дитиною в сім’ї та належала до освіченої родини Соколовських, які були глибоко віруючими християнами. У 1917 році вони заснували у своєму селі Горбулів (Житомирська область) гімназію, яку утримували на власні кошти. Там дівчина навчалася, поки не розпочалася війна. Коли російські більшовики захопили Україну, вся багатодітна родина Соколовських стала на боротьбу з окупантами. Після того, як загинули старші брати Олександри, які очолювали повстанські загони, на їх місце стала Маруся.
Презентація книжки.
Учень
Її називали найзапеклішим ворогом Радянського Союзу, а ще головною бандерівкою, представником «ку-клукс-клану».
Коли вона виходила до громади, то люд сканував: “Слава!..”, “Слава!..”, “Слава!..”. Цю жінку ненавиділи спецслужби, але любили щирі українці. Ярослава Стецько, справжнє ім’я якої – Ганна Музика, назавжди залишиться однією з величних постатей новітньої української історії.
«Жіноцтво відіграло велику роль в часи створення УПА, в часи боїв УПА, а дуже часто жінки брали участь в боях. Навіть тоді коли УПА відсилала відділи на захід через кілька кордонів, жінки ішли в одностроях із зброєю в руках, щоби переконати захід, що Україна не зложила зброї, що Україна воює далі проти більшовизму, проти російської окупації, щоби був розголос про ту боротьбу, бо світ тоді мовчав…»
Ці слова належать Ярославі Стецько, дружині ідеолога українського націоналізму Ярослава Стецька. Життя цієї жінки було бурхливим, цікавим, незвичайним. Вона була однією з тих жінок, які поклали своє життя на вівтар боротьби, пліч-о-пліч з своїм чоловіком.
Пісня «Україна-моя земля»
Вчитель. Жінку сприймають в першу чергу як берегиню сімї та роду, як носіїв прекрасного . Тому як гідні і характерні представниці свого історичного часу, Жінки України вклали енергію розуму, щоб сприяти її науковому процесу, мистецькому зростанню. У списку відомих меценаток та прогресивних діячок першою хочеться назвати Галшку Гулевичівну.
Учень
Походила вона з українського шляхетного православного роду Гуревичів. Ім’я Галшка (Галжка) було досить поширене в ті часи. Утворилося від польського імені Галжбета, тобто Єлизавета. Народилася вона, найвірогідніше в 1577 році. Після одруження Галжка проживала в Києві, і саме в Києві вона звершує справу, що навіки пов’язує її з ім’ям Києво-Могилянської академії. Вона надала (подарувала) свою землю під Київський Братський монастир і Братську школу, тобто стає їх засновницею. Сьогодні будинок Галшки знаходиться на території Національного університету Києво-Могилянської академії, поряд з Трапезною, або Святодухівською церквою.
– До книг вона прихильність мала,
Освіті на Вкраїні помагала.
Це, Галшка-Лисавета Гулевичівна-Лозка. В цім суть. Пізніше меценаткою славетною назвуть.
В часи, що Унією звались,
Коли вкраїнського цурались,
Ця мудра жінка власні кошти і околи
Віддала на становлення братської школи.
Звідти витоки взяла, Європу дивувала,
Києво-Могилянська Академія стала.
Вчитель .Ми живемо в час, коли дитячі садочки здаються нам нормою життя. А всього 100 років тому, дошкільні заклади були великою рідкістю в Україні.
Учень
Найперший дитячий садочок у Києві виник у 1871 за ініціативи Софії Русової – відомої громадської діячки, літературознавця, етнографа, професорки, доктора соціології, засновниці жіночого руху в Україні.
Народилася Софійка 18 лютого 1856 року в с. Олешня на Чернігівщині. У Києві Софія закінчила з золотою медаллю Фундуклеївську гімназію, і разом зі своєю сестрою Марією в 1871 році відкриває свій перший дитячий садочок на 20 дітей. Молоді педагоги активно спілкуються з молодою інтелігенцією Києва: Миколою Лисенком, Павлом Чубинським, Михайлом Драгомановим, Ольгою Косач, Олександром Русовим.
В 1874 році Софія виходить заміж за О.Русова, і вже під цим ім’ям входить в українську педагогіку, як велика патріотка і сподвижниця в справі навчання і виховання.
Про багатогранність Русової свідчить увесь її творчий шлях.
У перший період (кінець ХІХ ст. – 1906 р.), справедливо визнаний науковцями періодом просвітницької діяльності, Русова виступає як історик, письменник, педагог-просвітитель, літературознавець, мистецтвознавець. Пише низку статей про діячів української культури, літератури, про український театр.
Другий період (1906-1916 рр.) – педагогічна творчість Русової поєднується з викладацькою діяльністю: підготовка підручників «Український буквар», «Початкова географія», «Підручник з французької мови».
Надзвичайно насиченим і плідним був для Русової період з 1917 року до 1940 року. Після Лютневої революції 1917 р. вона член Центральної Ради, і очолює два відділи: позашкільної освіти та дошкільного виховання. Вона сприяє створенню нових дитячих садочків. Але більшовицька політика викорінювала все українське. Тому Русова була вимушена емігрувати у Відень. Там вона пише свої найвідоміші праці: «Теорія і практика дошкільного виховання», «Історія Педагогіки», «Дидактика», «Нові методи дошкільного виховання». Потім були розробки програми для Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі, водночас вона очолює притулок для дітей емігрантів.
Не стало Софії Русової 5 лютого 1940 року. Похована вона в Празі на Ольшанському цвинтарі неподалік від Олександра Олеся.
Ведуча „ Щоб увійти в безсмертя, людина мусить скласти два екзамени: один перед сучасниками, другий – перед історією, – ця , заряджена філософським змістом, думка безпосередньо стосується життєпису Лесі Українки. Велика жінка України– Лариса Петрівна Косач -легендарна поетеса, публіцист, мислитель і громадський діяч
Учень
Вся ти – трепет, вогонь, ідея,
Вся ти – вірна, єдина струна,
І хто знає співця Антея,
Той тебе у ньому пізна.
Ти себе українкою звала,
-I чи краще знайду я ім’я
Тій, що радість у муках сіяла,
Як Отчизна – твоя і моя.
Так, Леся Українка…
А ще – Одержима. Дочка Прометея.
Пісня «Мій рідний край»
Вчитель .Багата українська земля талановитими жінками. Це такі славетні постаті ,як Катерина Білокур…її твори відомі світу своїм неповторним колоритом.
Своїм дивовижним голосом дивує нас майстриня української вокальної школи – Оксана Петрусенко.
Марія Заньковецька…Легенда українського театру. II незрівнянної
краси голос був унікальним явищем у світовому оперному мистецтві.
Не можна не згадати Соломію Крушельницьку, Євгенію Мірошниченко, Тетяну Яблонську та Оксану Петрусенко, Раїсу Кириченко і Квітку Цісик. Імя останньої відоме небагатьом.
Учень
Складна і трагічна доля у відомої співачки, емігрантки Квітки Цісик, яка народилася 1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі, у сім’ї післявоєнних емігрантів із Західної України.завдяки батькам квітка ще з 4 років грала на скрипці, а згодом і на фортепіан.,співала в хорі, займалася вокалом . У хорі Квітка часто співала з маленьким Майклом Джексоном, майбутнім королем поп-музики .
В буденні дні Квітка Цісик навчалася в американській стандартній школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв’язок з батьківщиною та українським людом.
Ще студенткою Квітка, взявши собі псевдонім Кейсі, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях.
Неодноразово брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації ABC, NBC, CBS, Burger King, McDonald’s, American Airlines та Delta Air Lines, Coca-Cola, Pepsi-Cola та інші. З початку1980-х вона стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США — рекламних мотивів для радіо й телебачення 1981 року Квітка записала для компанії «Ford Motor» рекламну пісню «Have You Driven a Ford Lately?». Відтоді й аж до смерті вона залишалася єдиним голосом цієї автомобільної компанії. 1983 року Квітка разом з матір’ю відвідала Україну. Це був неафішований і перший (як і останній) раз, коли Квітка побувала в історичній батьківщині. На той час її пісні були в Україні заборонені. Цей візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях. Відтак і жодних концертів, жодних творчих зустрічей
Співачка мала багато планів,яким на жаль, не судилося статися — життя Квітки передчасно обірвалося. 1992 року у Квітки був діагностований рак. Останньою піснею, записаною Квіткою Цісик, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки.
29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, Квітка згасла.
Учень
Живе у серці пісня нездоланна,
Лунає вільною на увесь світ.
Її співала Квітка Полум’яна,
Дала їй крила, вивела в політ.
Співачка Кейсі чи Орися-Квітослава?
Біографи старанно все вивчають.
Тебе чекає невмируща слава
І в Україні тебе знають й пам’ятають.
Любила щиро землю цю далеку,
Де сон-трава, пшениця й солов’ї…
Де відлетять до вирію лелеки,
Де ніч колише зірочки свої.
Комфортно почувалася усюди:
Фольклор і опера, рок, блюз-підвладні Квітці.
Тому любили Квітку щиро люди,
Малі й дорослі, в будь-якому віці.
Ти народилась і жила за океаном,
Та Україну понад все ти полюбила,
І за тонким, дівочим, ніжним станом
Ховалась мужність, віра, дивна сила.
І, хоч підступною була життя дорога,
Важка хвороба вперто дошкуляла…
Ти-йшла вперед, ти йшла до перемоги.
І, незважаючи на все, ти все ж СПІВАЛА!
Вчитель. Зараз ви маєте можливість прослухати пісню «Рідна мати моя » у виконанні Квітки Цісек.
Пісня «Рідна мати моя».
Вчитель. Кажуть у війни не жіноче обличчя, проте і сьогодні багато жінок відстоюють незалежність України у війні на Сході нашої держави поряд з чоловіками. В числі Збройних Сил України та добровольчих батальйонах знаходиться близько 300 жінок. Вони займають позиції снайперів, розвідників, кулеметниць, працюють як медики, працівники кухні і штабісти.
Український жіночий фонд створив спеціальний календар, фотомоделями для якого стали жінки-учасниці АТО.
Презентація. «Жінки АТО»
Вчитель. Не всі жінки можуть залишити сімю та дім, одягнути однострій. Матері, дружини, сестри та доньки чекають вдома своїх захисників, підносять до неба молитви, збирають допомогу, підтримують всіма доступними способами. Ця ноша дуже важка. І неможливо навіть уявити, що пережили жінки в перший рік війни, коли точилися запеклі бої за Донецький та Луганський аеропорти, за Савур-могилу та Бахмутську трасу та інші гарячі точки в Донецький та Луганській областях. Та саме надійний тил надавав і надає сили нашим захисникам. Вашій увазі віршовані рядки Сергія Скальдо
Позивний #Шпрот, 36 років, боєць Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектору
Учень
Наказ “ЧЕКАТИ”
Немає сліз в засмучених очах,
У безпорадності повільно лине час.
Для нас війна – для них суцільний жах,
Та кожен свій виконує наказ!
Наказ “ЧЕКАТИ” гірше, ніж “У БІЙ!”
Проклятий фронт знедолених сердець.
Як постріли лунає: “Я живий!
Тримайся, люба, це ще не кінець!”
Триматися… А вже немає сил,
Лише самотність, без кінця та краю
Там де була душа – лишився пил
Та всеодно шепоче: “Я чекаю…”
Прості слова, що мають силу чар,
Жінки, які несуть в собі весну
Свої серця поклали на вівтар,
Щоб ми на мить забули про війну.
Пісня «Повертайся живим»
Вчитель . Минають роки, десятиліття, міняються устрої а на землі споконвіку стоїть мати вічна і свята, грішна та праведна, наймиліша серед усіх людей.
Ота, що на світі одна.
Ота, що народила тебе на світ.
Ота, що над колискою
Ота, що годувальниця і страдниця.
Ота, що від порога й до могили.
Ота, що просто мати.
Учень
«Жінка» — величне, дивне, ніжне слово,
Тобі вклоняємось сьогодні знову.
Ти господиня гарна,
Добра, ніжна мати,
Яка не може жити в світі марно,
Все вміє і все хоче знати…
Готує, миє і прасує,
Страждає, вірить і сумує,
В світи незвідані мандрує,
Дітей і онучат плекає,
Ти, жінко, — ціла академія наук,
Сприймати вмієш все —
І радості, і безліч мук.
Вчитель. Непросто бути матір’ю однієї дитини, а ще важче народити і поставити на ноги 2, 3 5, чи й десять дітей. До всього потрібно докласти невтомні материнські руки. Материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані, журиться воно долею своїх дітей усе життя. У нашому селі з 1480 осіб – особи жіночої статі. На сьогоднішній день у 101 сільській сімї виховується 3 і більше дитини. 59 жінок отримали почесне звання –матері- героїні.
Учень
Матері.
В хаті сонячний промінь косо
На долівку ляга вікна.
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили-
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі – сила.
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу-
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу
Я хотів би як ти прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти любити.
Учень
Жінка щаслива сім’єю.
Тим, що вона є кохана,
Тим, що в родині із нею
Сонце встає вранці рано.
Жінка щаслива в коханні
І у дитячій любові.
Адже без цього є марні
Будні й години святкові.
Жінка щаслива душею,
Тим, що вона – берегиня.
Серце жіноче безмежне:
Сповнене ласки й терпіння.
Жінка щаслива і люба
Навіть в рутинності справ,
Лише коли її іменем,
Хтось свою мрію назвав.
Вчитель. А скільки жінок спакувавши речі вирушили в далекі країни, важкою працею піднімати свої дітей.
Пісня «Мати-берегиня»
Учень
Українська жінко!
Українська жінко, сестро, нене,
Чарівна княгине й дівчина проста,
Цей поклін доземний Ви прийміть від мене,
Хай хвалу співають пристрасні уста…
Українська жінко, українська мамо,
Дівчина-журавко, подруго проста!
Хай Вам веселково сяє кожен ранок,
Хай Вам ляже в пісні вечір на уста.
Доля українки справді, наче пісня,
То в журбу, то в радість серцем порина,
То всена грайлива, а то осінь пізня,
Десь володарює, десь її нема.
Десь стежки лягають, як колюче терня,
І гарячі сльози пропікають слід.
Але серце чисте – калинове терня-
Сипле перли-зорі на солодкий плід.
Українська жінко, українська мамо,
Дівчина-журавко, подруго проста!
Хай Вам веселково сяє кожен ранок,
Хай Вам ляже в пісні вечір на уста.
Вчитель. А на завершення сьогоднішньої розмови хочу звернутись до чоловічої частини нашої зали.
ЗАПАМ’ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ ЧОЛОВІК… Будь обережним – не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози… Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою..
Учень
Жінки – це таланти твої, Україно,
Повага і гідність висока твоя:
Письменниці ніжні твої, балерини,
Поети, співачки – вся наша Земля.
А може в майбутньому прийдуть до влади,
І наша держава тоді розцвіте.
Учень
Триматися гідно завжди вона буде,
І, як би їй важко не було нести
Нелегкую ношу, залишить у грудях
Цнотливість і скромність, і свій ніжний сміх.
Учень
Адже створив жінку Бог, як прикрасу,
Хранительку щастя, сім’ї і вогню.
І в бізнес вона вийшла вже не одразу,
І зможе завжди домогтися свого.
В сім’ї – ніжна мати, кохана дружина,
На людях – шляхетна й розумна вона,
Душа в неї щира, як ненька-вкраїна,
А серце велике, як наша Земля.
Вчитель .Пишайтесь дівчата, що ви народились
Жінками століття на зламі віків.
Я хочу, щоб ви це звання не зронили,
Несли в ореолі високих чуттів.
Пісня «Нехай квітує Україна»