Мета: Виховувати в учнів почуття національної свідомості та гордості за Україну, повагу до її історичного минулого. Збагатити та узагальнити їх знання про історію своєї країни, її діячів
Епіграф:
“Пам’ятаймо, чиї ми сини!
Пам’ятаймо, що ми з України!”
Уч. Великий скарб земля твоя, та вічна долі віра,
Народу, вільна сторона, століть сторінка біла.
Зникали твої вороги, як хмари в небі синім.
На жаль, болючі ті стежки, та завжди мала силу.
Уч. Допоки чути навкруги чудову ніжну мову –
Ти будеш жити у серцях та серед рос ранкових.
В кущах калини, у місцах, межа де суходолу,
Де в гори стрімко мчиться шлях, де чути колискові.
Уч. Допоки пісня солов’я над полем дзвінко лине,
Не згасне доблесть вся твоя, у дочки й твого сина.
Сьогодні інколи вони того не розуміють,
Що мають у своїх руках святу козацьку мрію.
Учитель. Доброго дня всім присутнім. Раді вітати на нашому заході : «Україна: від витоків державності до сьогодення». Ця розмова невипадкова, адже саме зимові дні в історії України надзвичайно доленосні.
Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які боролися за об’єднання усіх національно-демократичних сил українства, хто словом i багнетом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу.29-30 січня ми вшановуємо пам’ять жертв Голокосту та героїів бою під Крутами. Саме 22 січня 2014 Україна заплакала за першими жертвами на Майдані, а 18 лютого ми будемо вшановувати трігчну річницю розстрілів мирних демонстрантів на Майдані. Ось уже рік як Україна зодягнула чорну хустину жалоби за накращими своїми синами.
Досить часто можна почути, що нам українцям нема чим і ким гордитись .Та це не так. Сьогодні хочеться згадати видатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського: князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого,великого у звершеннях, у любові до землі предків і трагічного у помилках своїх Богдана Хмельницького. Мудрого будівничого й політика, відданого ідеї незалежності української Івана Мазепу. Творця першої української Конституції Пилипа Орлика.
У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю і демократію, за Україну такі велети духу як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Михайло Грушевський, Степан Бандера.
Уч.Ми українці від Тараса
Мазепи і Сковороди
Було сліз більше ніж води.
Нас голодом не раз морили
І в очі населяли страх
Ось наші мовчазні могили,
Куди не глянь на всі світи.
Соловки, Сибирі, Магадани,
Вороги народу, де ваш лік?
На душі, на думці –скрізь кайдани
37 розпроклятий рік
Так мало непогорблених, прямих
Окрилених високою метою
І хто нас визволить від нас самих
Від страху перед правдою святою.
Вч.Трагічна та давня історія України.А чи знаємо ми достовірно, з відкіля назва нашої країни походить. Походження слова “країна”, “вкраїна”, “україна” губиться в темряві античних віків. Коли пам’ять про походження назви загубилася, а самопізнання й свідомість цікавляться й докопуються, то для задоволення потреби знати минувшину творилися часто легенди, іноді дуже поетичні, влучні і в той самий час такі обманні, що приймаються за правду.
Уч.Легенда про Україну.
Колись дуже давно Бог ділив землі між різними народами,
і кожному дісталося те, чого він бажав.
Розійшлися щасливі народи по своїх нових домівках. Аж ось до стомленого Бога підійшов чоловік, і боляче було дивитися на нього: худий, босий, у латаній-перелатаній сорочці, а на руках — важелезні кайдани.
“Ледве вибрався я з неволі, — сказав чоловік. — Дай мені, Боже, хоч клапоть землі”, “Пробач, чоловіче, — відповів Бог. — Усі землі роздав, усі народи наділив.
Нічого не лишилося”.
Схилив у тузі голову бідолашний чоловік.
“Гаразд, — нарешті промовив Бог. — Є в мене окрайчик землі , який я залишив для раю. Там є все: річки, озера, пустелі, ліси, гори. Але пам’ятай: якщо будеш трудитися добре та берегти цю землю, то вона буде вона віддячувати сторицею і буде твоєю та дітей твоїх, а якщо ні — то ворог заволодіє нею, — сказав Бог
А від того окрайчика, що його Бог тому чоловікові подарував, і пішла назва “Україна”.
І зараз ми живемо на тій самій райській землі.
Уч.Цей край землі, завіщений Творцем
Ще від Трипілля моєму народу,
Яким Дніпро несе могутні води
У Чорне море, вотчиною звем.
Де хліб і сіль, цілющий чорнозем,
Де запах квітів, чебрецю і м’яти,
Де понад все завжди цінують матір.,
А людське горе викликає щем.
Край соловїв, дібров, садків і нив,
Дитинства край з джерельною водою,
Карпатських гір та Кримських , Медоборів,
Озер, річок, ставків, пісень і див.
Немає краще місця на землі,
Ніж те, яке в життя побачив вперше,
Яке тебе привело в світ для звершень,
Яке є Батьківщиною тобі!
Вч.В народі кажуть, що без минулого немає майбутнього, а чи можна говорити про минуле України і не згадати перших князів Київської Русі, яка ще з 9-11 ст. була однією з найбільших й наймогутніших держав у Європі.
Уч.Де стоїть тепер наш Київ
Там була сама гора
Жив там перший Кий з Хоривом
Щек та Либідь-їх сестра.
Багато літ стоять з тих пір,
Дніпрові кручі, дикий степ, Карпати.
Вч.З перших часів Київської держави долетіли до нас тільки ймення князів Аскольда, Дира, Олега та Ігоря.і хоча пам’ять людська мало зберегла відомостей про життя та подвиги їхні, та зробили немало вони для земель руських.
Уч.Київська Русь-так називався край,
А пращури вже русичами звались
Та, як і скіфи, ідолам вклонялась,
Молились сонцю, небу і вітрам.
Князь Ігор, що посаджений на трон
Олегом Віщим, у морських походах
Дніпром спускався у понтійські води.
Вч. Як пише в Історії України Михайло Грушевській: київський край звався здавна руським краєм, Руссю, тому київські князі теж звалися руськими, і ті землі, що до Києва долучались по чинали зватись реськими, а ї було немало, аж під теперішній Петербург і Москву.
У часи Володимира Великого вона досягла високого рівня військової могутності, економічної міці, культурного піднесення.В цей час більшість держав Європи і Близького Сходу оголосили державною релігією християнство — віру в єдиного Бога. А Київська Русь все ще залишалася язичницькою, тобто люди в ній вірили в багатьох богів: Перун — був богом грому, Хорс — богом сонця, Сварог — богом вогню, Дажбог — подателем добра .Язичництво не дозволяло державі Київська Русь нарівні розмовляти з правителями інших країн. Тому в 988 р. князь Володимир Святославович прийняв нову віру і охрестився. Після цього охрестив своїх дванадцятьох синів, а згодом — і всю Русь. Давні язичницькі боги назавжди відійшли у минуле.
Уч.Не всміхається більше Дажбог,
І Перун мовчазний, понурий,
І Стрибог не шумить, з вітром не гомонить,
І Лада сумна, мов заснула.
Віра інша, нова опустилась на Русь.
І пішла по землі переможно.
Бог єдиний із сонячних світлих небес
Людям шлях освітив Словом Божим.
Розмаїта веселка із синіх небес,
Мов рушник, що на щастя і долю.
Пролягла серед хмар у чеканні чудес,
В Бога просячи злагоди й волі.
Вч.Пізніше Ярослав Мудрий, син Володимира, продовжував зовнішню політику свого батька. В той час Київська Русь мала дружні стосунки майже з усіма країнами Європи. Ярослава Мудрого називали «тестем Європи», тому що його дочки були дружинами королів Норвегії, Угорщини, Франції, а сини були одружені з можновладними принцесами Візантії, Польщі, Німеччини. Київська Русь відігравала важливу політичну роль у міжнародному житті, бо захищала Європу від нападів східних кочівників.
Уч.Ярославе,свого батька гідний сину,
Ти підніс до сили, слави ,
До могуття Батьківщину.
Пильнував ти, Ярославе,
Щоб жили по правді люди,
Щоб законом справедливим
І твої судилися суди.
І про те подбав ти, княже,
Щоб коштовним самоцвітом,
Прибраний весь, багатий,
Блиснув Київ перед світом.
Ти здвигнув собор Софії
З каменю і срібла-злата,
Ще й тепер про тую славу
Мріють золоті ворота.
Скрізь з пошаною по світі
Твоє вчення споминали,
Королі, князі, вельможі
В тебе ласки забігали.
Вч.Ще одна видатна постать Київської Русі князь Володимир Мономах, який у 1113 році спромігся об’єднати всю країну, рішуче припиняючи спроби автономії.йому вдалося зупинити занепад держави, яке розпочалося після смерті його діда Ярослава Мудрого. Володимир зміцнив міжнародні позиції Київської Русі, з ним шукали дружби через династійні шлюби правителі Візантії, Швеції.. Сам Мономах був одружений в першому шлюбі з донькою англійського короля.Мономах задля стабілізації внутрішнього становища країни запровадив закони, правничо-фінансові реформи , відомі як «Статут»Мономаха.Популярність Мономах здобув завдяки широким просвітницьким заходам. Часи його князювання характеризуються розквітом церковного та світського будівництва, малярства, письменства.під впливом князя було написано славнозвісну памятку давньоруської літератури «Повість минулих літ»Князь і сам отримав гарну освіту, був хорошим письменником. В історії Володимир Мономах залишився взірцем доброчесності та державної мудрості
Сценка. За столом схилився чоловік похилих рокві – це князь Володимир Мономах.
Голос ведучого. Ніч. В княжих палатах тихо. Лише князь Володимир не спочиває, відчуває, що дні його лічені, хоче встигнути закінчити важливе послання –настанову народу своєму.Давайте послухаємо, які думки виклав на папір великий князь Київський.
Учень зачитує «Повчання дітям»
Я, недостойний, дiдом своïм Ярославом Мудрим i батьком своïм i матiр’ю своєю з роду Мономахiв був наречений руським iменем Володимир. Звертаюсь до вас з оцим словом.
Дiти моï або хто iнший, слухаючи мою грамотицю, не посмiйтеся з неï, а приймiть ïï до свого серця, i не лiнуйтеся, а щиро трудiться.
Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силi годуйте ïх i подавайте сиротам.
I вдову захистiть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте i не велiть убивати його; якщо i завинив хто в смертi, не губiть християнськоï душi.
Нiколи не майте гордощiв у своєму серцi i в розумi, а скажiть: сьогоднi живий, а завтра помру; смертнi ми.
Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братiв. В домi своєму не ледачкуйте, а за всiм приглядайте самi
На вiйну вирушивши, не лiнуйтесь, не сподiвайтесь на воєвод; нi ïжi, нi питтю не вiддавайтесь без мiри, нi солодкому сну. Сторожу самi наряджайте i вночi, з усiх бокiв поставивши охорону, лягайте вiдпочивати коло своïх воïнiв, а вставайте рано. Зброю не скидайте з себе поспiхом, не оглянувшись добре. Адже буває, що через лiнь людина зненацька гине.
Брехнi остерiгайтесь i пияцтва, i облуди, вiд того душа гине i тiло.
А куди б не прийшли i де б не зупинилися, напiйте i нагодуйте нужденного. Хворого навiдайте, покiйника проведiть в останню дорогу, бо всi ми смертнi.
Не проминiть нiколи людину, не привiтавши ïï, i добре слово ïй мовте. Що вмiєте, того не забувайте, а чого не вмiєте, того навчайтесь, — як батько мiй, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в iнших краïнах. Лiнощi — це мати всьому дурному: хто що й знав, те забуде, а чого не вмiє, того не навчиться.
Якщо забуваєте про це, то частiше заглядайте в мою грамоти-цю: i менi не буде соромно, i вам буде добре.
Пісня
Вч.А ми перегортаємо другу сторінку нашої подорожі – козацька доба – Запорізька Січ.
Уч.За Дніпровими порогами, за південними дорогами,
За степами, за широкими, наші прадіди жили.
Мали Січ козацьку сильную, цінували волю-вільную,
Україну свою рідную, як зіницю берегли.
Дніпро наш котить хвилі,
Рве стрімкі пороги,
Там країна вся зелена,
Славний край розлогий:
Там козацтво виростало,
Славу , волю добувало.
Україно, Україно,
Славний край козачий.
Козацька слава і понині
Крокує ще по Україні
І часто чуємо ми річ
Про славну Запоріжську Січ
Козак народу вмів служити,
Лише для нього мусив жити.
Обов’язки він знав свої
І був господар на землі.
Хоч мав полатаний кожух
Та в нього жив козацький дух.
В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну
Бо на рідну Україну
Сунули без упину
Ляхи, турки та татари
Москалі та яничари
Щоб палить сади та хати
Щоб людей в неволю гнати
Козаки скликають раду:
Треба битись без пощади,
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні і ночі,
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки-
Запорізькі вояки!
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.
Сценка.
Уч.Року Божого 1595 місяця грудня, 27 дня в сім’ї сотника Михайла Хмельницького народився маленький синочок. А що родився він на третій день католицького Різдва Христового, то дали йому ім’я, що в перекладі на українську означає Богом даний, тобто Богдан.
Уч.: Над Україною засяяла ще одна зіронька, а це значить – народилася ще одна жива душечка, а що зірка не звичайна, маленька, а велика та яскрава, то доля новонародженого буде незвичайна.
Разом: Доле, Доле, що ж ти подаруєш цій дитині?
Мати: Доленько! Дай синові України сміливості та відваги, дай краси та щирості, здоров’я міцного, розуму світлого та ясного, мудрості та далекобачності.
Уч.Початки українського козацтва пов’язані з втечами підневільних людей від свавільства шляхти в низини Дніпра на Запоріжжя, де вони вважали себе “вільними людьми” – козаками.
На острові Хортиця, де знаходився цвіт козацтва, зародилася знаменита Запорізька Січ.
Уч.: Її виникнення сягає в давнину. Близько 1554р. легендарний Байда-Дмитро Вишневецький збудував на острові Мала Хортиця замок, що вважається гніздів’ям Запорізької Січі.
Уч.: Ось вона наша Січ. Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну.
(Звучить пісня “Козаченьки” Назарія Яремчука, заходять учні, переодягнені в козаків).
Козак:
Відгомоніли бурі і грози, пройшли століття і літа,
А жаль стискає серце й досі, як Берестечко пригада.
Козак: То ж пам’ятайте люди добрі, як воля кувалась,
Як царі й султани кляті з козаків знущались.
Воля кров’ю умивалась, на козацьких муках,
Де шугали чорні круки по козацьких трупах.
(Заходить учень, переодягнений у Б.Хмельницького).
Б.Хмельницький: А що, козаки, дасте слово сказати?
Козаки: Говори, батьку!
Б.Хмельницький: Здоровенькі були, шановна громадо! Вирішив я завітати, Щоб минувшину згадати. Та насамперед із вами поведу таку я річ: Що ви знаєте про Січ і про нашу Україну? Розкажи усім нам, сину?
Козак: Знаю, батьку, славна Січ ворогам ішла навстріч,
Рідну землю захищала і народ наш прославляла.
Лиха ж отчий край зазнав… Не бажаємо нікому.
Людолов нас чатував, щоб позбавить свого дому.
Бранців до галер кували, іржею злоби пожирали.
Шляхта нас вогнем пекла, на тортури прирекла.
Козак:
Цар Петро і Катерина зневажали наш народ.
Горювала Україна і тужила Україна під п’ятою у заброд.
Але наш народ боровсь…
І Хмельницький в нас знайшовсь, і Сірко, і Дорошенко,
Полуботок й Морозенко…
Рабства каламутну ніч переборювала Січ.
Козаків боялись зайди, бо була в них сила правди!
Б.Хмельницький: А що є свобода? Добро в ній яке?
Козак: Кажуть, немовби воно золоте…
Б.Хмельницький: Ні ж бо, не злото!
Зберіть хоч все злото,
Проти свободи воно лиш болото!
Усі козаки: Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!
Уч.: Важким і трагічними були битви козаків із шляхтою. Нерівні були сили.Складний вибір постав перед Хмельницьким. Багато хто сьогодні називає рішення великого гетьмана прийняти допомогу від московського уряду зрадницьким .
Голос за сценою: Зруйнована, спалена багаторічною війною із Річчю Посполитою Україна лежала в руїнах. Але кінця війни не було видно. Гетьман Богдан шукав союзників для майбутньої великої битви. Пошуки приводили українців до далеких дворів володарів Європи та Азії.
Голос за сценою: Відбули посольства в Швецію, Туреччину, Крим, Валахію, Угорщину та до Москви. І от зимового ранку в Переяслав прибуло посольство Московського царя Олексія Михайловича очолене боярином Бутурліним із грамотами про союз і допомогу українському гетьману.
Сценка Переяславської Ради
(Заходять козаки з Хмельницьким)
Хмельницький: Сьогодня ізкликано велику прилюдну раду на те, щоб обібрати собі державця з чотирьох, кого самі волітимете. Перший – цар Турецький, другий – хан Кримський, третій – король Польський, четвертий – цар Московський. Вибирайте, якого вподобаєте. Цар Турецький – бусурман; усі ви знаєте, яке лихо терплять під ним православні греки. Хан Кримський – теж бусурман; з ним ми звели приязнь, але чого натерпілись через те, якої біди зазнали, ви добре знаєте: і неволя, і ріки крові християнської. Про утиски від польських панів нема чого й балакати. Цар Московський – одного з нами обряду, однієї грецької віри – він зглянувся на наше шестилітнє благання. Полюбімо ж його щиро! А хто не хоче… нехай іде, куди хоче, – шлях вільний.
Вчитель. Помилився Хмельницький у виборі союзника в боротьбі зі шляхтою. Гірко помилився. Не збулися його мрії звільнити від ярма польського Волинь, Покуття, Поділля і Полісся, і дарувати народу України – волю.
Уч.Невже ви й досі ще раби?
Невже обмануті ви знову?
А я ж надіявсь, що народ
Мій козакує, мов у раї…
А він годує всіх заброд
І сам спокійно …вимирає.
Простіть мене.. це я оддав
Свій край Московщині у найми.
Не дав Бог розуму , не дав…
Чи відібрав його принаймі.
Спізніле мабуть каяття,
Але болить мені й донині.
Ціною кровї і життя
За гріх мій всі ви заплатили.
Простіть мені державний блуд.
Хотів добра вам, а не ярем,
Не простите – верніть на суд:
Прийму і мертвим вашу кару,
Лиш ви мене не повторіть,
Аби не каятися потім..
Уч.Тай відійшов у вир століть
На Чигирин, десь на Суботів.
Пісня
Вч.Україна – країна трагедії і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її.
Здається 24 серпня 1991 року здійснилися віковічні сподівання українського народу – як Фенікс постала з попелу держава Україна. Але дуже тернистий шлях чекав на неї.
Уч.Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок,
Роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць,
Той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули,
Що ми – українці.
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми в Україні – таки ж український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
Вч.Вашій увазі вірш волинського поета Василя Гея, присвячений 15 річниці незалежності України, але надзвичайно актуальний і сьогодні.
Уч.Зійшов, як диво, день золоточолий,
Пресвітлий, довгожданий і святий.
Навік цей день осяяв наше поле,
Та він лиш ранок волі просвітив.
А воля- це не тільки дар від Бога,
Це біль, це кров на крилах корогов.
Це довга-довга і важка дорога,
Це наша віра, правда і любов.
О як нелегко йти по цій дорозі,
Де бє ще й досі доля градом зрад,
І Мати-Україна у тривозі:
Невже на жниво рине снігопад?
Невже не досить ,Боже,нам негоди,
морозів, гроз, облудної імли?
Якщо не варті, доле, ми свободи,
То хто ж ми, українці чи хохли?
Не раз топтав ординець нас безкарно,
Він знищив Січ-держави оберіг,
Іназву Русь у нас украв загарбник,
І тільки мови знищити не зміг.
Це ж недаремно із глибин любові
Шевченка народила нам земля .
Народ беріг, беріг себе у слові,
Долаючи крутий кривавий шлях.
Але чому дорогою свободи
Ми важко так бредемо, як воли?
Чому ще й досі в нас немає згоди,
Хоча немало шляху вже пройшли?
А час іде. У лузі вже калину
Освітлює і гріє стиглий плід.
Питає час всіх нас і Україну:
Куди йдемо-на Захід чи на Схід?
Ми з братніх вириваємось обіймів
Вже триста літ, а кості все тріщать.
Куди ж нести нам радощі та біди,
Не скаже ні москаль, ні яничар.
Сказав Пророк в розпачливу хвилину,
Куди всім нашим помислам іти –
До україни йдімо, в Україну,
До власної мети і висоти.
Ми не якась окраїна Європи.
Ми – Україна. І Європа теж,
Та в хаті в нас ніхто ладу не зробить,
Ніхто її за нас не підмете!
Вч.У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль країни у світі. Саме такими визначними для нашої державності стали 2013 та 2014 роки. Події надзвичайно величні і водночас трагічні- акції протесту студентів на Майдані Незалежності, розгін студентів беркутівцями, революція Гідності, перші розстріли і перші жертви на вулиці Інститутській в Києві, анексія Криму, війна на Донбасі.
Уч.Боротьба не за щастя іде -за життя,
Бо його забирають.
Нас надія веде,нас надія веде
За свободу для рідного краю.
Українцю, поглянь там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі.
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?
Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались.
Вч.Життя людини це спалах сірника. Але цей спалах може засвітитись і згаснути, а може зігріти собою інших, врятувати їх.Таким яскравим спалахом було життя сотні українців, які загинули на майдані, їх душі прагнули свободи, щастя рідній країні, волі рідному народу.Їх 104. З різних куточків України, різних національностей, освіти, соціальним станом. І серед тих, хто навіки увійшов у небесну сотню, є і наш земляк: житель села Деревок Гриневич Едуард.
Уч.А сотню вже зустріли небеса
Летіли легко, хоч майдан ридав
І з кровю перемішана сльоза
А батько сина ще не відпускав
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Попереду –сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій
І вчитель літній сивий-сивий.
І рани їхні вже їм не болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Пісня
Вч.Святе письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і дав їм землю. Богом дана земля свята ї її захист це найперший обов’язок людини. Цей обов’язок взялися виконувати тисячі справжніх синів і дочок України , коли розпочалися військові дії на Донбасі.
Уч.Я – українець вірою і кров’ю.
Моє коріння тут по всій землі.
Воно моє і відчиняється з любов’ю,
А я страждаю болями її.
Я – українець, син народу того,
Що відвикає нині від ярма.
Я не скорюся, я молюся Богу
І вірю в те, що все це недарма.
Я – українець, смутком оповите
Моє кохання, як гірке вино.
Моя рідня розкидана по світу,
Як буйним вітром золоте зерно.
Я – українець. Цього не відняти,
В моїй душі співають солов’ї,
Бо ви такі, мої ви мамо й тато,
Й такими будуть правнуки мої.
Вч.На жаль війна на сході Україна торкнулась своїм чорним крилом і нашої малої батьківщини.Волинський рахунок війни близько 80 осіб, остаточних даних немає, бо багато рідних вірять , що їхні сини, чоловіки, які сьогодні вважаються зниклими безвісти завтра постукають в двері домівок. Поклали свої голови за незалежність України і житель с. Залізниця Пасевич Іван, та виходець із с. Залаззя – Трохимук Юрій- вони залишилися навічно молодими для батьків , дружин, для всіх , хто їх знав.
Уч.Вийшла в степ широкий
Мати посивіла.
Попід зелен кленом стала. Заніміла.
І згадалась знову матері війна..
Синочку, рідненький, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі,
Вони ж тебе до себе кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
Я чую мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе увісні.
Вкраїнським рушником зітру сльозинку
І поцілую в сивеє чоло.
Ой сину рідний, сину мій єдиний,
Як хороше мені тоді б було.
Стоїть старенька мати на могилі
І навіть квіти плачуть мовчазні
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.
Уч.Злетіла голубка над полем широким.
Від вибухів грізних чорніють жита,
І небо сіріє, і сонце марніє –
За цілість держави іде боротьба.
Та ми переможем! Та ми не здамося,
І стяги у небо здіймем, у блакить!
А мирна голубка, щаслива голубка
До нас на Вкраїну назад прилетить!
І сонечко красне для всіх засіяє,
І полем зростуть золотаві жита…
І люди вам скажуть : « Спасибі, солдати,
За мирнеє небо, щасливі літа!»
Вч.Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.
Вшануймо память героїв хвилиною мовчання.
На сцену виходить хлопець і дівчина із запаленими свічками в руках свічки
Схилимо голови перед Матірю-Україною: помолимось як матері Божій.
Схилимо голови перед матірю і душею засвітимось правдою як на сповіді.
Схилимось в пошані перед Україною і виростемо духом до небес.
Уч.Встану я раненько Богу помолитись
Україні-ненці до землі вклонитись.
Всі ми твої діти ( із заходу і сходу) –
Для Вітчизни квіти єдиного роду.
Хочу щоб у мирі людство все зростало
В злагоді й любові ненька їх плекала.
Щоб не голосили матері в скорботі,
Дай нам боже сили винести турботи.
Хай молитва лине в доброму єднанні,
Не дай, Боже, згинуть у протистоянні
Здорового глузду нашому народу,
Не порушить дружбу словянського роду.
Уч.О,боже ласкавий,з висого неба,
Послухай молитву й благання до тебе.
Спаси Україну від злої навали,
Щоб більше дітей батьки не ховали.
В молитві до тебе всі руки складаєм,
Стоїмо на колінах, всі щиро благаєм:
Не дай рідну землю розділити й забрати,
Не дозволь в Україні знов кров проливати.
Захисти нас, Ісусе, єдина надія,
І ти, непорочна Діво Маріє.
Послухай моління наших сердець
Інакше прийде Україні кінець..
Не дозволь чужинцям рідну землю топтати,
Не дозволь матеряи сльози знов проливати.
Захисти нас любовю і віру нам дай.
Щиро молиться нині український наш край.
Уч.Всемогутній , Боже, зглянься на Вкраїну,
Хай душа ясниться кожна тут добром,
І за милосердя возвелич людину,
А добробут міряй лиш її трудом.
Пісня
Вч.Тяжкі часи на Україні, та українці мають здатність сміятись навіть крізь сльози. А якщо ми сміємося – це означає , що ми живемо.
Гумореска про Україну
Уч.Вірю я , що в Україну повернеться слава
Стане наша Україна квітуча країна.
буде кожен українець щастя й долю мати
І ніхто від нас не буде за кордон тікати
Навпаки, всі іноземці схочуть наші візи,
Поскладають свої речі в великі валізи
Без вагань вони покинуть Сполучені Штати
Та й поїдуть в Україну гроші заробляти.
Із Італії приїде до нас Афродіта
Буде в мене вдома ванну й туалета мити,
Буде чччччистити картоплю, в магазин ходити,
І ті гіти із базару ввеликі корзини.
А поїде у відпустку, то десь у Мілані
Виміня на наші гривні євро деревяні.
А моя матуся сяде, зробить манікюра,
Всі побачать, яка внеї хороша фігура.
Буде внеї гарний одяг і веселі друзі,
І щодня купатись буде у ванні-джакузі.
І в Америку поїдуть від нас секунд-хенди,
Будуть янки в них копатись й рахувати центи.
І надінуть Джон із Джимом наші шаровари
Найпрестижніші й найкращі у світі товари
Будуть вони по Бродвеях скрізь у них ходити
По кав’ярнях і театрах в тих штанях сидіти
І не будуть в ресторани тих людей пускати,
Хто не хоче шаровари наші одягати.
Будуть оті іноземці в посольств писати,
Щоби їм у Україні вид на життя мати.
Процвітатиме навіки вільна Україна
Найбагатша і найкраща у світі країна.
Вч.Треба вірити, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям,спокоєм, теплом, хлібом і квітами, сподіваннями і радістю, працею і відпочинком, а головне миром і любовю.
Уч.Але настане переміна!
У цьому ні найменшого гріха.
На Україні буде – Україна,
А не чиясь окраїна глуха.
Під музику лунають слова учнів.
Уч.Боже , храни Україну
Нам Україну храни
Милу нашу єдину
Просимо, ти, збережи
Чи то Карпат височини
Чи глибину наших шахт
Будем молитись невпинно
Серцем,душею, в думках
Бачиш на пагорбі сходу
Жевріють стяги, вогні
Ні, вони нас не зупинять
Доки вогонь у душі
Ми зло здолаєм, поборем
Ти нас лише надихни.
Чим же браття та сестри
Прогнівали вищі світи?
Уч.Ангели божі, прошу вас
Станьте щитом нам усім.
Станьте щитом України
Й благословення пошліть.
Уч.Будем ми завжди хранити
Цінності наші людські
Лиш не лишіть в самотині
Просимо вас дорогі.
Уч.Вірю настануть в країні
Миру й любові часи.
Боже храни Україну
Нам Україну храни.
Пісня