Епіграф до виховної години:
«Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе» (Олесь Гончар).
Хід свята
Зал святково прикрашений рушниками, кетягами калини, колоссям.
Вчитель. На білому світі, На чорній землі
Є мова у квітів, Є мова в зорі.
Є мова у бджілки, В метелика й клена,
В бузкової гілки, В любистку зеленого.
Є мова в калини ,В дрімучого лісу
У річки й стежини, В осіннього листу.
Та тільки тому, Хто цурається Рідної мови,
Не промовлять вони Ані слова.
Доброго дня усім, хто завітав до цієї зали, щоб разом відсвяткувати міжнародний день рідної мови. Адже саме 21 лютого ось уже багато років поспіль відзначається це свято. Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова.
1.Кожна людина свою мову знає,
Любить безмежно її й поважає.
Рідна одним мова східна – японська,
Іншим найкраща — китайська, естонська.
Мова у світi панує англійська.
Нам найрiднiша своя, українська.
Ми з вами всі живемо в Україні.
Мова чудова й пісні в нас чарiвнi.
Треба, щоб мову ми вчили i знали,
Й нею чистенько усі розмовляли.
Пісня
Вчитель. А чи завжди люди вміли розмовляти? Чи спілкувалися вони між собою за допомогою мови? Про це можна довідатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років . а перші спроби письма відносяться приблизно до 5-3 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи.. Багато століть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається. Наше слов’янське письмо – знайомі і звичні літери абетки – пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм. Увесь час вона змінювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні користуємось. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли читати і писати.
- Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
3.Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм. Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.
Вчитель. В Україні українська мова функціонує як національна мова держави, нею розмовляють ті, хто любить свою Вітчизну і гордиться її історією, хто не уявляє себе без причетності до свого великого волелюбного народу. У Конституції України у статті 10 записано: «Державною мовою на Україні є українська мова». Як стверджував відомий український письменник Панас Мирний, «найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття».
4.Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона — як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
Вчитель. Ми одержали у спадок сучасну українську літературну мову – багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловлювати все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів та пісень Але мова – це і надзвичайно сильна зброя. Я думаю, всі чули такі прислів’я та приказки про силу слова.
- Умій сказати, умій і змовчати.
6.Гостре словечко коле сердечко.
7.Слово не стріла, а глибоко ранить.
8.Слово до слова – зложиться мова.
9.Не кидай словами, як пес хвостом.
10.Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш
Інсценівка «Язик»
Автор. Знаменитий байкар Древньої Греції Езоп був рабом філософа Ксанфа. Якось Ксанф надумав запросити гостей і наказав Езопу приготувати щось якнайкраще.
Езоп купив язика і приготував із нього три страви.
Ксанф. Чому ти подаєш тільки язика?
Езоп. Ти велів купити якнайкраще.А що може бути краще від язика? За допомогою язика ми вивчаємо науки і одержуємо знання, з допомогою язика будуються міста, розвивається культура народів .З допомогою язика люди можуть спілкуватися одні з одними, вирішувати різні проблеми, можутьт просити, освідчуватися в коханні. Тому немає нічого кращого від язика.
Автор. Такі роздуми задовольнили Ксанфа і його гостей.
Ксанф. А тепер приготуй щось якнайгірше.
Автор. Езоп знову пішов купувати язика.
Езоп. Ти велів знайти якнайгірше. А що на світі гірше від язика? Язиком люди засмучують і розчаровують одні одних, язиком можна лицемірити, обманювати, хитрувати, сваритися. Язик може зраджувати, принижувати. Що
може бути гірше від язика?
Автор. Легенда каже, що не всім гостям було приємно слухати відповідь Езопа.
Пісня
11.В землі віки лежала мова.
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна…
Цвіти і сяй, моя державна…
Вчитель. Мова… Співуча й натхненна, гнана й переслідувана, принижувана й охрещена «холопською», вона була, є і буде коренем народу. Витерпівши страшне лихоліття, тортури, перегорівши, як криця, дійшла до нас загартованою і мужньою. Та не завжди мова вільно могла звучати і розвиватися в Україні.Ось кілька сторінок «Скорботного календаря української мови».
12: 1720 рік – російський цар Петро І забороняє друкувати книги українською мовою.
13: 1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
14: 1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.
15: 1908 рік – вся культурна, освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
16: 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння українській мові.
17: 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні…
18.Мова, наша мова –мова кольорова,
В ній гроза травнева й тиша вечорова.
Мова, наша мова – літ минулих повість,
Вічно юна мудрість, сива наша совість.
Мова, наша мова, мрійнику – жар-птиця,
Грішнику – спокута, спраглому – криниця,
А для мене, мово, ти, мов синє море,
У якому тоне і печаль, і горе.
19.Мова, наша мова – пісня стоголоса,
Нею мріють весни, нею плаче осінь.
Нею марять зими, нею кличе літо.
В ній криваві рими й сльози «Заповіту».
Я без тебе, мово, – без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь у серці, я несу в майбутнє
Невгасиму мову, слово незабутнє.
Пісня
Вчитель: Кожна людина, яка поважає себе, повинна вдосконалювати свою мову, вчитися розмовляти нею чисто і правильно, збагачувати свій словниковий запас, бо слів в українській мові надзвичайно багато. Здається, що вона ввібрала у себе все: сонце і зорі, красу вишневого цвіту і ранкові роси, шепіт трави і дзвінкий спів струмочка, вечірні тумани і тепло літнього дня.
- Є в нашій мові слова пречудові
Гарні звертання, слова привітання
Треба їх добре нам пам’ятати
І повсякденно, умові вживати
21.„Доброго ранку!”і„ Доброго дня!”–
Не забувай говорити щодня.
А як збираєшся спати лягати,
Не забувай „на добраніч”сказати!
- Ще коли навіть дитятко в колибі,
Мама навчає казати„ спасибі”
Слово подякизавжди пам’ятай,
„Дякую” – слово частіше вживай!
23.Слово чарівне відкриє нам казку
Лиш скажи тепло і ніжно„
Будь-ласка! ” „Прошу”, „Пробачте” і „Будьте здорові”
Музика лине при кожному слові,
Ще й усміхнися при цьому чарівно.
Все, як у казочці зміниться дивно.
Настрій поліпшиться, стане приємно,
Кожен до тебе всміхнеться взаємно.
Вчитель. Бачу добре знаєте чарівні слова. Але чи завжди правильно вживаєте в розмові різні за значенням слова?
24.Ну як це правильно сказати?
Які слова вживати нам?
Відкрити що? Що відчиняти?
Як дати лад усім словам?
- Що треба просто розгортати?
Що відкупорить, відімкнуть?
Коли слова, які вживати?
І як дитині це збагнуть?
26.Все просто, в нас багата мова,
Для цього є свої слова
Уважно прислухайсь до слова
І зрозумієш ці дива
27.Прокинувсь – відкриваєш очі
І відкриваєш дивний світ
І душу відкривай охоче
Ти для добра з маленьких літ.
28.Вікно до сонця відчиняєш
Для друзів двері відчиняй.
Замок у дверях відмикаєш.
Ти добре це запам’ятай!
29.Що закупорене тісненько.
Відкупорити треба нам
Запам’ятай і це гарненько
І раду всім даси словам.
30.А книжку треба розгортати
Й перегортати сторінки.
Щоб у житті все добре знати,
Бо ж світ цікавий і дзвінкий.
31.В світі людини без віри не жити –
Вірно кохати, вірно любити,
Бути завжди вірним слову своєму,
Вірні є друзі в житті у моєму.
Друзі надійні, віддані й щирі.
З ними живемо ми в дружбі і в мирі
- Правильно треба все в світі робити:
Правильно думати, правильно жити,
правильно треба з людьми розмовляти,
правильне слово учись добирати!
Вчитель. Дякую вам п’ятикласники за роз’яснення. Надзвичайно багата наша мова, але в повсякденній розмові, ми частенько вживаємо суржики, яких в літературній мові немає. Я думаю, кожен чув таку розмову.
Інсценізація «Зустріч друзів»
Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:
Василько. Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.
Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.
Михайлик. Ходімо.
Василько. Ти за кого будеш боліти?
Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.
Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!
Ведуча. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.
Михайлик. Слухай, Василько, а твої батьки у відрядженні?
Василько. Да. А чьо ти хотів?
Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?
Василько. Да на неділі.
Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).
Наталка. Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.
Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?
Наталка. Злий ти, піду до Михайлика. (втікає).
Василько. Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.
33.Обминаймо чужинні слова кострубаті,
Що до нашої мови зухвало повзуть.
Говорімо, почуваймося, наче на святі,
І натхненні слова радість всім принесуть.
Говорім про любов та про віру у щастя,
Уникаймо мовчання, нудьги та ниття,
Говорім, хай в розмові слова веселяться,
Говорім і продовжуймо мові життя.
34.До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело.
Подумай сім раз, перед тим як сказати,
Щоб слово твоє людям радість несло,
Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,
Напоєне ласкою завжди було.,
З добром і любов’ю від серця летіло
Й до іншого серця зі щирістю йшло
Пісня
Вчитель. Багатство української мови підтверджує такий приклад: слово розмовляти можна замінити наступними словами:
Учні. віщують, речуть, розмовляють, оповідають, теревенять, патякають, цідять, галакають, шварготять, твердять, балакають, бовкають, щебечуть, лепечуть, бесідують, говорять, гомонять, кажуть, свідчать, гуторять, висловлюють, мовлять.
Вчитель Ми унікальні..За красою звучання вона стоїть поряд з італійською та перською. Про милозвучність нашої мови свідчить такий факт. У 1928 році в Парижі відбувся конкурс мов, що мав на меті визначити, яка мова наймилозвучніша. Зачитували тексти різними мовами—тими, якими спілкується значна кількість людей, і тими, які належать до маловідомих. Звучали на конкурсі і вірші Тараса Шевченка. Серед чотирьох переможниць конкурсу українська мова посіла третє місце після французької та італійської. Так журі конкурсу оцінило мелодійність, виразність, пісенність нашої мови. Унікальність української мови в тому, що тільки нею можна писати вірші чи оповідання зі слів, які починаються на одну літеру.
САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Сріблом стеляться сніжинки,
Спить самітній сонний сад…
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх Сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
ЛІРИКА ЛІСУ
Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.
Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.
Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.
НЕБЕСНИЙ НАРИС НОЧІ
Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.
Насуне наскрізь, ніби напролом
Небес неволя неозора.
Накриє невід небосхил:
Надовго, наступом, невпинно.
Нахмарить небо – наче надра нив;
Намокне ніч, насупиться, невинна.
Негоди ноти – наспіву наплив –
Незвичний норов-німб німої ночі.
Надворі навкруги налив
Небесний небіж, ніби неохоче.
Нитки, незримі, настрій нашумлять –
Несуть на низ наяд надію.
Намоклий ніченьки наряд
Немов наводить ніжну ностальгію.
СВІТАНОК
Сад спочиває, спить спокійно,
Ставок старенький стуманів.
Стежина-стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє,
Сосна світлішою стає.
Серпанок світиться, світліє.
Сон сновидіннячка снує.
Світ стрепенувся. Скільки спати?
Співають сотні солов’їв!
Скоренько стало скрізь світати.
Стрижі стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипочка співає,
Співає серденька струна.
Вчитель. Українська мова-мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра…Бережіть її, вивчайте і любіть!
Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й неустанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям.
Слів у мові мільйон- вибирайте найкращі.
Говоріть я колись вас навчала матуся.
Говоріть як навчав у дитинстві татусь.
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Щиро так, мяко та починайте казати.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі.
Кожне з них лиш торкни, як струна виграє.
Зрозумілі, вагомі й усі вони наші-
Мелодійні, дзвінкі українські слова
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
І збайдужілості людської,
Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна…
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!
Пісня «Гімн українській мові»